В небесно-блакитному місті,
Де зорі поснули сумні,
Розсипало сонце намисто –
Збирати ж прийшлося мені.
А потім із хмар сизооких
Посипало дощиком сірим.
Я таз підставляла допоки,
Води не набралось надміри.
Опівдні я прала пел́юшки,
Які намочив вітерець.
І пух запихала в под́ушки,
Й збирала в повітрі чебрець.
Небесна я служка невтомна.
Усе, що накажуть – роблю.
Бо сутність моя лиш у тому,
Щоб волю вершить не свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255019
Рубрика:
дата надходження 20.04.2011
автор: Троянда Пустелі