Всі чекали, як з партз’їзду приїде Микола,
Так далеко він не їздив у житті ніколи.
Цілий тиждень засідали, піднімали руки,
Після зали зустрічались у храмах науки.
Молодим розповідали про поля, машини,
І за тиждень він два рази дзвонив до дружини.
Цілу купу подарунків він привіз додому,
Взяв цукерки двом дояркам, пляшку - агроному.
Помив руки, сів до столу, газету читає,
- Будеш їсти, Миколочко? - Дружина питає.
Наварила я для тебе із квасолі супу,
Піднімає догори враз Микола руку.
- Може дати вареничків? Салату немає.
Тут Микола знову руку вгору підіймає.
- Може дати чарчиночку, а то очі сонні?
І Микола, як на з’їзді, захлопав в долоні.
Дивується мовчазності дружина Маріка,
Як за тиждень поміняти змогли чоловіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254802
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Віталій Назарук