Хто виставив крикливі маяки?
Хто малював цю смугу у прийдешне?
Яскраве світло пожира роки
і швидкість наростає згубним смерчем.
Гуде, шумить тривожно автобан,
покришки розривають з люттю камінь.
у лобовому шклі на весь екран, -
дорога в вічність миготить вогнями.
Десь попереду, мов кленовий лист,
розходяться шляхи у різні боки,
зустрічний вітер під зловіщий свист
із двигуна виймає рештки соків.
Тріщить обшивка, зчіплення - вогонь,
кермо щоразу рветься із полону
змокрілих, перевтомлених долонь
і вихлопна вже догора від втоми.
Лиш в поспіху би смугу не згубить,
лише би не зблудить на роздоріжжі!
і навігатор, як на гріх, мовчить,
з-за обрію вже виглядає Вічність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253927
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Борода