Так швидко минає час.Можливо справа у тому,що усе що ти робиш в останнє.В останнє твій погляд на світ.На перехожого,на собачок,на друзів,на усе.І ця пісня в плеєрі.Вона в останнє так звучить,в останнє так заставляє задуматись над чимось,примушує заплакати.Ці статуси в контакті.В останнє вони так тебе радують,в останнє ти так посміхаєшся до екрану,в останнє тобі стає боляче від віртуального життя.В останнє тобі стає самотньо.Самотньо усюди,дома,в школі,осінню,літом,в інтернеті,в творах.
Мої твори теж покидають мене.Усе мене покидає.А можливо,воно і не було біля мене.Це тільки мої фантастичні думки домальовували завжди присутність чогось,когось у моєму житті.Можливо я втручалася у чиєсь життя,але в моє-ніхто.
(Продовжити)
18 днів.Звучить так як вирок.Найжахливіший вирок (для мене).Потрібно протриматися ще цей довготривалий період.За цей час потрібно встигнути зробити стільки справ.Стільком людям допомогти,зробити те,що просто так б не робила.Порушити усі свої забобони,але не рамки.Рамки то і є я.Тому їх порушувати -ніколи.Навіть в такий час.Зараз таке дивне відчуття.Його не зрівняти ні з чим.так хочеться усім розповісти про це.Але тоді вони дивитимуться на тебе так як "останній раз".І усе буде не так,як завжди.А хочеться запам*ятати тільки звичне для мене.Тільки те,що дороге і що потрібно забрати із собою.А ще,надія.Мене зараз гризе така надія,що мене-сіру ,злу,противну мишу запам*ятають за ці дурнуваті думки.просто надія помирає остання.Мене ж ніхто не запам*ятає.У всіх багато своїх думок,справ,життєвих приколів,самотностей,радостів
Вирок.Цей вирок.Із цим нічого не можна зробити,я підисалася кров*ю.Справа у тому,що я зовсім не боюся,не сумую за життям,за друзями,за музикою,за аркушами розписаного паперу,за звуками отриманих повідомлень.Черства.Настільки черства до всього,що ні за чим не сумую.Нічого не жаль втрачати.Хм...я і не втрачаю,але все ж.Щирі люди б сумували за всім.А я черства і жорстока.я прихована і зла.Погана.Тому і підписала свій вирок сама.Ні за що не шкодую і нікого не пам*ятатиму.Так як і мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253519
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2011
автор: Just Are