чи посмію тебе я забути?
що я кажу? нізащо! ні-ні!
я - шматочок маленький у грудях,
що болить. все інше - це ти.
чи зумію із пам'яті стерти
ті мовчання, якими жила?..
я ж не в силах забрати, обдерти
твої погляди у свіжих снах.
ти наповнюєш вбогий світогляд.
божевілля - звичайний вже стан.
ким була? чим я стала натомість?
що зробила і що не змогла?
мої спогади дійсність руйнують.
ну за що ти так сильно печеш?
чим вбивають це? чим це лікуюють?
заховаюсь. втечу. "не втечеш"
хоч би раз ще до тебе торкнутись..
забуваю. не можна. не мій.
мені б сили цей час проковтнути,
повернути реальність із мрій.
мені б сили тебе не благати.
так, спокійно... я можу! хіба?
я не вмію тебе забувати,
не навчусь і не хочу. слабка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253369
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: стася лисиця