Поволі день сповзає з світлого зеніту
І хмари скреготять по небу раз по раз,
Холодний, мов орел, гуляє буйний вітер,
Січе зимовим подихом усіх ураз.
То дощ періщить із крижинами у серці,
То білий сніг на бровах вперто осіда -
Весна з зимою у запеклім зліснім герці
Шукають правди, а її ніде нема.
А десь веселка прикрива зелені схили
І град невпинно із дощем уперто б'ють
Здається, що терпіти вибриків немає сили, -
Таку екзотику повіки не забуть.
10.04.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252897
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: jaryj