Мені твій погляд так на совість схожий:
Магічність блиску, кара площина.
Ці очі - сни і душу розтривожать -
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Лінійність вуст, довершеність цілунку,
Відвертість, непідкупність, таїна…
І - очі, наче диво-подарунки,
Я б цілував їх і пірнав до дна…
Невже, печаль в очах… на каву схожих?
П’янку, та із пелюстками цикорію.
Не розумію, чом в світанках божих,
Від погляду німію й божеволію ?…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252320
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: Михайло Плосковітов