На зачарованому вогнищі палаючи,
Бреду повільно стежками весни.
Набігає вітер, розгойдує крила вітряків,
Що жорна думок перемелюють,
Сумом серце розбите огортають.
Три сутності: тіло, душу та розум
У одне єдине з’єднують
Та линуть до тебе, німим запитанням
Стукають у замкнені двері твої.
Стеблиною підкошеною падають, мліючи,
Бо викреслити з пам’яті несила жар,
Що пече - трунок п’янкий,
Вугілля розжареного невипитого,
У келих кохання по вінця насипаного.
Тіло розперезане викрешує іскри волі,
Бажання ловити спокусу тіла твого.
Упившись теплом долонь твоїх, притихнути,
Щоб упокорено душа лягла
На розколихані груди твої,
Свій храм Вічності ревно оберігаючи.
07.04.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2011
автор: Валентина Ланевич