САМОТНІСТЬ
Місяць заглядає у вікно,
Круглолиций, не щербатий.
От би і життя таким було:
Повним, ясним і багатим.
В небі зорі мерехтять―
Він, щасливий, пропливає,
Тільки людям все життя
Завжди чогось не вистачає.
Одним ― здоров'я, іншим ― слави
Або родинного тепла,
Роботи гарної, забави,
Навіть простого співчуття.
Буває, й місяць уночі
Самотнім серпиком гуляє.
Так і людина плачучи,
Усе життя сама блукає.
Людей багато скрізь навколо,
Та серед них вона сама.
Всім ясно світить сонця коло,
А навкруг неї ― лиш пітьма
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251847
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2011
автор: Galina Udovychenko