Весняний подих-сонця проміння
Чути десь стукіт-ніжні вклоніння:
Уклін природі і тому коханню
Що не даватиме часу зітханню!
Ніжний твій подих, карії очі
Мов би те світло, що опівночі
Шлях свій показує тим хто блукає:
Дійсно, кохання все зло те здолає!
Линь же ти пісне гучная в гори
Там де під вечір рождаються зорі
Ніжним пелюстком кохання овите
Як же ж весною тебе не любити?
Свіжістю сповнений подих весняний
Сьогодні в цей день він ще не останній
Попереду ждуть нас цілунки свіжіші
З тобою, кохана, всі митті найліпші!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251589
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: Поль Жан Арт