/любі мої, це, може, не зовсім віршик, просто Ляля хворіє і трохи нудьгує, бо їй не можна виходити з дому.../
ніхто не розкаже, ЯК шукати і ЩО шукати
у когось вогонь в душі і думи про вічне, і не перо - кинджал,
і не слова - грім, не почуття - шал. добре, мабуть, їм.
а в мене тут чай із самотністю і з мелісою,
бо кава - то завше розмова, то вічне "ще хтось"
а я наодинці з думками їх неквапно записую,
є у цьому певна нікчемність...
маю хронічну недугу для балакучих - проблеми з горлом.
класичну болячку усіх крилатих - смуток на віях.
мені літати б... а я все горнусь... слабкості вияв.
а в мене літо в бузкових капцях, ліки у жовтих капсулах
коли тримаю їх і приймаю, схожа на Нео з "Матриці",
тільки для мене двійкові коди - це перешкода
(Ляля ніколи не була сильною у математиці)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251436
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2011
автор: Ляля Бо