На станції "Вічність" чекатиму потяг "Життя",
У ньому колись проїзджали удвох ми з тобою.
Я вийшов раніше. До тебе нема вороття,
Тепер я - душа, переповнена завше журбою.
Чогось супокою кохання земне не дає,
Незатишно тут, в потойбіччя обіймах колючих.
Немає мене, але в серці одному я є:
Завжди відчуваю твої поцілунки жагучі.
Мені невідомо, ще скільки часу промайне,
Коли, як актор, поспішу на прийдешнього зйомки.
І вірю чомусь: там зустріне живого мене
Знайома до болю (не знати чому) незнайомка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2011
автор: Терен