ГЕРТРУДА (усмішка)

Лишив    усі  справи,    пішов  Гриць    до  Клави,  -

Думав  рада  буде,  а  вона,    "Гертруда",*  -

Двері,  перед  носом,    злісно  зачинила,  -

Немов  би  чужого  у  дім  не  впустила...

Крізь    двірну    щілину,    в  збудженому  стані,

Голос  надривала,    -  наче  на  Майдані:

Відтепер,  "безгроших",  пускати  не  буду,  -

За  Любов  дарують    діаманти,  -  люди!  

А  ти  рік  вже  ходиш  з  пустими  руками,  -

Човгаєш  об  мене  схудлими  боками...

Настав  час  відчути,  -  прийдешнє  змінилось,  -

Все,  що  було  даром  -  зараз  оцінилось!

...Вислухав    те    Грицьо  і,    зітхнувши  тяжко,

Пішов  до  крамниці,  купив  собі  пляшку,  -

Випив,  розімлівся,      замріявся    здуру,

Що  зміг  би  продати  і  свою  натуру...

Півгодини  мислив  -  кому  б  себе  здати,

Посміхнувся  кисло  і  почав  бурчати:

Бачиш,  які  мудрі  діви  тепер  стали,  -

Їм  доброго  слова  та  ласки      замало!

Прочистили  б  мізки,  -  не  всі  ж  депутати...

Когось    і    задаром    треба    покохати!

Прокинули    б    розум:    гроші,  -  то  полова...

Кохання  не  купиш,    -    це  ж,  бо,  не  корова...

 

*    Гертруда  -  ім"я,  означає  -    борець  за  справедливість...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251364
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2011
автор: grycha