Біля сільського храму
підсніжників білі хмари
хилять голови
у молитві.
А мимо у вічній гонитві
хмари пилу з дороги.
Сивий,
Старий,
убогий
дядько фарбує ворота
храму.
У нього своя турбота –
аби не стемніло рано
і висохло, і не всохла
посаджена горобина.
Білий храм, наче хмара,
за синім тином.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250876
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2011
автор: Софія Кримовська