Схилилось небо до вікна,- знов хмара сунеться страшна,
Сердито громом вже гримить, - за мить, дощем застугонить...
Годинник стукає "так-так", - не спинить Небо дощ ніяк!
Під зливою самотній пляж... Холодний видався вояж...
Збігають непривітно дні, лишивши погляд у вікні, -
Похмура днина, мовчазна, - в стосунках темрява одна...
В сирій погоді, дощовій, невтішно і йому, і їй, -
Зненацька, в днині вони цій, характер упізнали свій.
Схолов гарячий їх роман... Накрив думки густий туман, -
На жаль, з небесної води, набралось почуття біди.
Сумують мрії-міражі, сповиті морем, - на межі
Рясних дощів, гуркоту грому, плете безмовність втому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250872
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2011
автор: grycha