Летять роки журавками за обрій.
Нікому їх спинити не дано.
Я все частіше згадую дитинство
Й своє маленьке затишне село.
Із висоти пташиного польоту
Дивлюсь закохано на милий край.
Усе життя ― це дім, сім'я, робота.
І лиш дитинство ― то є справжній рай.
У серці щем і юності стодзвони,
І спогад той веселкою бринить.
Як жаль, що в тому дивному полоні
Ми можем бути лиш коротку мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250428
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2011
автор: Galina Udovychenko