... Зореносці бувають такими...практично німими,
їхнє волосся вплітається в коси моїх обіцянок.
Ранок вони зустрічають з листами чужими без рими
і падають в себе щомиті, ковтаючи воду зі склянок.
Мій Зореносець танцює на стелі наш зоряний спокій,
я перетворююсь в літо і з ним вирушаю до краю.
Поле надій за туманом жорстоке й широке,
все обіцяю... чекаю й безсилля без нього долаю.
Він засинає для того, щоб сни увібрали причини-
місто рубцями від кроків його бездиханних.
Пахне дощами і ранком, зі смаком ожини.
...він не єдиний ці стіни озвучив зарано...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Biryuza