Опустилися на землю чари ночі,
Втаємничені збудилися думки,
І малюють образи пророчі,
Віщі настанови на роки.
Натомились добре на роботах,
(Їм байдужа світу маячня)
Засинають люди у турботах,
У проблемах завтрашнього дня.
І приходить сон, до них до дому
В тиші розвантажити мізки,
Загоїти рани, зняти втому…
І так з року в рік в усі віки.
Та не всі вночі до сну охочі:
Прокидається під вечір хижий звір.
Світ пітьми, відкривши чорні очі,
Манить, кличе у пекельний вир.
І не сплять спокуса й пожадливість,
І не сплять усі людські гріхи.
Їм нестерпна будь-яка сонливість…
Шал утіхи «зносить їм дахи».
Треба їм усе, і все відразу.
Із прискоренням життя живуть.
І за ради вічного екстазу
На тортури совісті ідуть.
Зрештою, хіба для них тортури,
Смакувати солоди життя.
Шлях пройти від Бога і до Тори,
Золотого вибравши Тільця.
Два світи - дві протилежні суті:
День і ніч, вогонь й вода свята...
Всі вони Творцем у купі скуті -
На землі народжують життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249557
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: schasnyi