Цей день закінчився, фетиль догоряє.
Щось людям казки уві снах майорять.
Не сплю. А сумління ураз докоряє:
Чому я не хочу казкам довірять?
Бо знаю, ці сни напророчать розлуку,
Та час, відчуваю, попрощатись настав.
Боюсь відпустити з долонь твою руку,
Якою ніколи мене не вітав.
Ти дійсно живеш, чи моя ти примара?
Чи запах лишав і тепло на щоці?
Ти сонечка тінь чи ти світло від хмари?
Чи правда мій спогад і мрії оці?
Байдуже, це Ти, чи зимова уява,
Хай свічку кохання твою хтось задув.
Хитається віра, надія кульгава…
Але відчуваю, ЗІ МНОЮ ТИ БУВ!
Спасибі, мене ти на краще міняєш
Лиш тим, що у мріях зі мною ідеш.
Лети, мій соколе, де щастя пізнаєш…
Але, повернувшись, мене не знайдеш!
17.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249523
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: Софія Соловей