(Невже це темрява гряде,
Невже це - знов варнак - приблуда?
І цвіт останній опаде,
І хати нашої не буде...)
Бува вже з горя чарочку хильну,
Все рвусь - із кручі!
То з мого краю роблять чужину
Воли й онучі.
І хоч кусають люто батоги -
В покорі спини,
Бо тих волів купили вороги
За їхнє ж сіно.
Онучі ж задихаються в поту,
Латають рани,
Лягти зручніше, мають за мету,
На ногу пану.
А я, своїм нащадкам на буття,
(Страждать обридло)
Зіпхнути з кручі мушу не життя -
Спаніле бидло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249300
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2011
автор: Терен