Холодний вітер мені думки віє,
І я додому більше йти не мушу.
Гаряче серденько тихо німіє,
Коли ти грієш мою вірну душу.
Тут холодно та нам це не проблема,
І щось щемить в порожніх грудях.
Давай помовчимо, а там й заснемо,
А зранку чайки тихо нас розбудять.
та ти не плач, життя не проведеш!
Побудьмо разом проти його волі,
Ніде мене ти більше не знайдеш...
…усе мовчу. У слові-душа болю.
Остання мить і вже немає нас,
Життя не повелося на омани...
Воно ув’язнить нам з тобою час,
Який колись загоїв би ті рани.
Який колись можливо б допоміг,
він бачить нас і дуже добре знає.
Це ж час-володар всіх земних доріг,
Як жаль, що в нас його уже немає .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249277
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2011
автор: Nona