Минув вже рік, за ним іще
Та я усе ще пам"ятаю
Як я кохав одну Тебе
Й любов моя була без краю.
І ми щасливими були
Не знали що таке страждання
Та як пішла від мене Ти
Я втратив все своє кохання.
І вже не вернешся ніколи
Та я завжди буду чекати
Твого приходу хоч ввісні
І завжди я буду кохати.
Нещадна доля Тебе забрала
Від мене, і вже не поверне
Ти на прощання навіть не сказала
Прощай, чи іще щось таке.
Не встигла просто подзвонити
Що б голос хоч я Твій почув
Та я буду Тебе любити
Де б я і з ким тільки не був.
Ця смерть, розлучниця нещадна
Не пожаліла і Тебе
Хоч молода була й красива
Та їй начхати на це все.
А як же я, як мені бути
Без Тебе плачу я в ночі
Тебе не можу я забути
Твої блакитні очі ці.
Якщо не можу, значить і не треба
Так має бути, що б хто не казав
Я пам"ятаю як ходив до Тебе
Як Тобі перші квіти дарував.
А Твоя усмішка, яка ж вона прекрасна
Ти аж світилася уся
Я так любив коли Ти посміхалась
Коли щаслива Ти була.
Та вже немає ні тебе, а ні усмішки
І тільки все залишилось в моїй душі
Я постараюсь зберегти цього хоч трішки
На вічну пам"ять, віддану Тобі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248730
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Fagotyst