Так, я не класик. Я не знаю правил.
Не відрізняю ямбу від хорею,
Та я не прагну світової слави –
Лишень пишу. Здебільшого, душею.
Не хочеться здаватись графоманом
Й забруднювачем чистого паперу;
В наївні душі влазити обманом,
Зі слів облесливих сплітаючи химеру.
Мої слова прості і зрозумілі
І образи, що поруч, поміж нами –
Знайомі, мов світлини чорно-білі,
Хоч, може, й пожовтілі вже з роками.
Я інколи візьму перо у руки,
Наповню каламар журби чорнилом
І, намагаючись позбутися розлуки,
З папером поділюся наболілим…
15.03.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248676
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Salvador