Ми розповсюдимось, коли на всі усюди
Дістанемо межі усіх можливіх меж.
Ми розповсюдимось, бо нас уже не буде,
А буде світ – як ми –
як світ –
як ми –
як те ж.
У вікна душ Землі вдивляючись віками
І проникаючи крізь скло буттєвих тайн,
Сягаємо світів, а Істина над нами
Освітлює шляхи: «Питай мене, питай!».
Й, дійшовши до межі,– за склом – без змісту й складу
Непроникна пітьма, прітьма, сліпа повік,–
Знавець шляхів не вікна знайде, а свічада,
У кожному з яких –
Світ –
Всюдисущий Він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248149
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: Богдан Ант