Коли ночі похмурі й холодні,
привид кохання до мене приходить.
З'являється він із безодні
і пісню, до болю жахливу, заводить.
Він наді мною сідає
і шкрябає душу мою ланцюгами.
А потім безумно ридає
і серце кривавими душить руками.
Він прагне звільнитись від болю,
він хоче із пам'яті спогади стерти.
Але він не змінить вже долю,
незможе спокійно і тихо померти.
Ув'язнений він у стражданні,
і буде з'являтись мені він щоночі,
допоки із серця кохання
не зникне із часом кудись неохоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247932
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Валерій Коваль