У груші душа вразлива,
світанками оповита.
Болять їй суглоби в зливу,
як дідові... Оковиту
ковтає старий з розпуки,
вдивляється у тумани...
Гілляччя тремтить і руки...
А очі сумні і п’яні...
Всихає старенька груша,
вростає у землю хата.
А діда питання душить:
для кого грушки збирати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247736
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: Софія Кримовська