Запалена свіча поволі догорає
Ще мить чи дві і все, вона на вік згасає.
Пітьма одна лишень залишиться зі мною
Лиш дим від сигарет і не допита пляшка «болю» .
Стою на підвіконні своїх мрій,
Досягнень, звершень, смутків і надій.
Залишився ступити всього крок,
Кажуть немає там падінь, розчарувань й незгод.
Кохання чув має порятувати світ!!!
Так де воно? Не видно навіть й слід.
Втратили зміст давно вже ці слова
Не люблять люди, кажуть: «це усе дурня».
У Бога навіть вірить перестали,
Не каючись, церкви позабували.
За мир нема що й говорити
Немає і не буде його на цім світі.
Ех! Догоріла вже давно свіча
І сонце блиснуло і зникла вже зоря.
Закрию серце знову на замок,
А ключ втоплю серед німих думок.
Фальшиву маску на обличчя надягну
Піду у світ, серед таких як сам, піду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247255
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: БарабаХ