Розумію, що є багато тавтології, але це, те, що я справді відчуваю.
Через кілька років я матиму справжню любов. І він буде ідеальним.
Мені не потрібні будуть його слова чи дії, я хотіла б бачити лише щирий погляд, котрий буде казати: «Я тебе люблю». Його мовчання – дорожче над усе. Воно буде приємніше за будь-яку мову.
Я буду тихо божеволіти, коли він буде поруч, буду насолоджуватись кожною секундою, хвилинкою проведеною разом з ним. Хотітиму тонути у його думках і шаленіти, коли він промовить хоч одне маленьке слово.
Я кожну ніч сидітиму і дивитимусь, як він спить. І це буде найкраща насолода. Я буду тихо милуватись його очима, губами, волоссям, боячись порушити сон.
Він не даруватиме мені подарунків, бо те, що він уже існує - найкращий подарунок.
Мені байдуже як його зватимуть. І він не буде називати мене «зайчиком», «котиком», чи ще якоюсь твариною. Я не буду для нього «сонечком» чи «квіточкою». Я буду для нього мамою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247045
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Оленка Діхтяр