Трава лягає скошена до ніг,
Чебрець і лобода зелена у насінні.
Духм’янить м’ята і п’янить полин,
Їх з часом не знайти в сухому сіні.
На цілий рік складемо ми букет,
Бо ж літнє сіно пахне і зимою,
Чи це в стіжку, копиці чи в хліві,
Воно лишається завжди саме собою.
І, як приємно кинувши рядно,
Лягти в цей запах і про все забути
В дитинство, в юність - думкою назад,
Хоча цього ніколи не вернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247011
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Віталій Назарук