Сподіваюсь, ти втрапиш до Раю.
Нам у Пеклі, на двох, місця мало!
Через втому душевну згораю.
Та й бажання мінятись, пропало.
Не жадає душа горних схилів.
І лице не пашіє без вітру.
Очі втратили блиск без поривів.,
Без сердечних пісень якось гидко...
Він один випромінює світло!
І не просить скарбів на заміну.
Відчуваю, в мені щось затихло..
То образа за розбиту родину.
І за юність свою, і за згублений час.
За обман, за брехню, і за зраду твою.
Я не в силах змінити усе це за вас!
Отруїли ви серце і душу мою..
Ви мені говорили, що все почнемо з нуля.
Обіцянкам фальшим не було кінця..
Та тепер я змінилась, тепер я нова.
Все зітру я про вас, і, власне, буду права.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246950
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Даринка Квач