тобі б, сонце, позбутися вічних злив
і марити шовком, омарами, перлами
не надриватись з гарячкою й нервами
і зневажати всіх тих, хто на тебе забив
тобі би, дитинко, сонце Ямайки та біле напівсухе,
а любить, не любить - яка тепер кОму різниця
шукаєш жертовність в блідих перекошених лицях
й доводиш до чорна ходИ струхлявілих трахей
тобі б, моя люба, простого, та вірного-вірного...
щоби як брав - то усю, разом з примхами
щоб не носились світами, мов рингами
неба б тобі, врешті-решт, синього й мирного
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246729
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Наталка Тактреба