Не лиш кокетство, а й спокуса
таїться у єстві жінок.
Жагуче гляне юнка руса
й одразу свій пришвидчить крок.
І озирнеться, і поправить
пасмо волосся мимохідь.
А вслід за нею, Боже правий,
рвонуть бездумно пристрасть, хіть.
Що вабить в погляді лукавім,
а спокій, наче греблю рве?
Що (навіть з досвідом, роками)
трима, як поле силове?
Одвічний потяг? Думка грішна
(що невмируща між віків)?..
Жіноча врода - груба й ніжна -
ланець для нас, чоловіків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2011
автор: Вячеслав Романовський