Ти підставиш долоні під дощ,
й по калюжах малих босонíж.
Теплі плити житомирських площ
парасолі…машини…та вірш.
Метушня…люди йдуть як біжать,
краплі-мАчинки сиплють навскіс
дощ січе як весни сіножать,
ледь твоїх доторкаючись кіс
Не тремтиш - на долонях весна -
Він дзвонив. Говорив… Не прийшов.
(мабуть, я винувата одна)…
Пальці білі з калюж ніби шовк.
Ти не плачеш: під приводом - дощ,
що ховається в пазухах хмар.
В мокрих плитах житомирських площ
ступні босі лишають свій жар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2011
автор: Михайло Плосковітов