Якби то знати, скільки літ
Мені ще ряст топтати.
Чи не пора вже заповіт
Прийдешньому складати?
А що мені заповідать?
Багатства я не маю,
Одна у мене благодать,
Що я вірші складаю.
Складаю я свої вірші -
Здається, що хороші.
Сміються всі товариші:
"Складав би краще гроші!
Бо хто читати буде їх,
Оті твої примари,
Коли навколо море втіх
За гривні чи доляри!"
Хотів би їм відповісти,
Але чи зрозуміють?
Коли лягають на листи
Слова, що в серці зріють,
Надія високо летить
На лебединих крилах,
І радість піснею дзвенить,
А тіло повнить сила,
Тоді світліє на душі,
Я серцем розквітаю.
Тому пишу свої вірші -
І… сам же їх читаю.
21.11.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245466
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Микола Верещака