Невже ти не бачиш, що він догоряє,
А сірість зимова примножує втрату?
Кохає без тями, без віри кохає...
Ти надто жорстоку придумала плату...
Невже ти не знаєш, як ріже по серцю,
Як важко зі збитих колін підійматись?
Навіщо на рану червоного перцю?
Тепер йому годі на що сподіватись...
Він довго тримався, він діяв – розумно...
А серце не камінь, йому не байдуже.
Ти просто погралась, тобі було сумно,
А він закохався не просто, а – дуже...
27.02.2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2011
автор: Віктор Нагорний