В очах пустотна прохолода
В душі сіренька пустота
Із дня на день знаходять сили
Щоб очі відкривать щодня!
Хвороба двадцять першого століття
Як та болотная чума!
Депресія усіх скосила
Знесла всі села та міста!
Хвороби, що зашкодять тілу
Їм зламний дух людський не подолати!
А ця вкрадається у душу!
І нищить все, що бачить в прах!
Цей вірус шириться по світі
І всіх цікавить, звідки ж він іде?
Да що ж ви люди, схаменіться!
Це ж все ілюзія …та й все!
Ми стоїмо мов діти у багнюці
Та все чекаємо того
Що хтось дістане нас звідти!
Та на рухах на небо понесе!
Відкиньте всі свої переживання!
Від них вам краще не було!
В пітьмі сліпій розчарування
Цариця зла тим лиш живе!
Ми в силі керувати кроком!
Життя підвладне нам буття!
Тож просто треба жити…
Та посміхатися щодня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245048
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: Антон Борисенко