Простори й води, і асфальт, і дим –
Усе перемішалося в калюжі.
Чому так манить увесь час туди,
Де люди дивляться байдуже?
Напевно, там лиш можна загубитись,
Напевно, там, серед гучних розмов
По – справжньому можливо відпочити
І заспокоїти гарячу кров.
Здається, ти на світі невидимка,
А голос потонув у шумі фраз,
Ну а життя – нечитана сторінка,
Яка повторюється заново щораз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244684
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Не Зірка