Людям так не вистачає спілкування,
Я вже бачу що у тебе його не вкраду,
Вигадала ти собі зовсім інше завдання,
Я навіть поряд з тобою біля тебе не іду,
Ще не вистачає звичайного розуміння,
Просто співучасті обличчя, а не спини,
Проти часу ніяк, роз’єднає нас покоління,
Ти не хочеш, ні, ти не можеш це зупинить.
Деколи злість мабуть, яка тебе пожирає,
Комусь погані, а для когось красиві слова,
Пульс життя за тонку ниточку тримає,
Ще одна історія в минуле, завтра не нова.
Прості перепони і вигадані обмеження,
Так, в цьому є дуже особлива моя душа,
На прапорі чужі красиві є речення,
Не підходьте, небезпечний блиск ножа.
Відштовхуючи те що близько і є поряд,
За що, навіть не маєш запитати сили,
Даєш, мабуть розуміючи, краплини горя,
Те що любили - не шкодуючи убили.
23,02,2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244677
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: КРІПАКОС