Хто подумати міг, що це станеться вкотре зі мною.
Ця весна не проста. І вже, мабуть, складніша за зиму.
Порахую до ста, може, цього нарешті не скою:
Ні думок, ані слів. Ні води, ні вогню, ані диму.
Хто подумати міг, що ти станешся саме сьогодні.
І підеш, як захочеш, лишаючи шлейф ностальгії.
Ніби рідно-чужий і до болю гарячо-холодний.
Як вогонь і вода, без яких навіть жити не вмію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244633
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Марічка9