Вітром осіннім, зимовими змовами,
Чаєм холодним, в руках обпечених,
Ти не читаєш книжки з передмовами,
Всі у житті наперед приречені.
Хмари всі, ніби налилися оловом,
Вічне блукання по небу вдосвіта.
Зорі покинуті падали золотом,
Серед гілок на деревах, розсипом.
Ти доторкнися до неба долонями,
Світло розчинить тебе без залишку.
Гучно заб'ється життя попід скронями,
Наче у сні, який снився змалечку.
Сльози твої об'єднаються з хмарами,
Будеш шукати, чи просто змиришся?
Всі на Землі були створені парами,
Але тобі щось у це не віриться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Олександр Гриб