* * *

Приблуда...  у  цій  зажуреній  коловерті  життя.
Каплею  стікаю  зі  стелі  на  похмуре  небо.
Примара...,  зачинена  дверима  у  небуття,
Випрошена  жебраками  у  Бога…  так  мабуть  треба.

Причепа,  якої  реп’ях  ніяк  не  позбудеться.
Втікаю  від  моторошних  слів  нічних  скрипалів.
І  знову  приблуда...,  на  снігом  засипаних  вулицях.
Ти  жаліти    мене  не  хотів,  чи  може  не  смів.

Візьму  в  руки  веселку  після  яскравого  видива,
Бо  після  дощів  веселки  сумніші  навіть  за  сум.
І  буду  тінню  чи  другом  південного  привида.
Важко  жити  в  пустій  голові  від  браку  розумних  дум.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243918
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2011
автор: Троянда Пустелі