Із далеко видніє вогник,
Яскравий ,ніжний промінь сонця,
Лишає спогади приємні,
Й несе мене у забуття…
Лунає пісня тихо в серці,
Вертаюсь знову до життя…
Мій сум утік за межі світу,
На небі видно лиш птахів,
Які кружляють в ритмі вальсу,
Все так нагадує тебе…
Так хочеться тебе зустріти,
Поглянуть в очі хоч би раз,
Спинити час і пригорнути,
Твій спокій уловить в душі..
Я хочу написати книгу,
Лишить тебе в своїх словах..
На поклик тиші голосно кричати,
Щоб ти знайшов мою любов..
Ловити кожний подих вітру
І вірити,що ти зі мною…
Як зорі падатимуть низько,
Я буду згадувать тебе,
Той спогад про блаженні ночі,
Той вогник почуттів твоїх,
Ту іскра що сплела нас разом,
І долю що веде в твій дім…
Я бігтиму так швидко,
Як б’ється серце те,
Не зупиняйся прошу,
Я хочу бути з ним..
Шукатиму , я знаю,
Я погляд поміж хмар,
І на вікні лишаючи краплини
Вдарятимусь в твій світ…
Усе залишиться як було,
В душі моїй слова прості,
Але вони такі чуттєві,
Такі блаженні з уст твоїх…
Так чітко бачу образ ночі
Що в снах марніє, і зникає,
І тягне за собою, кличе,
Не хоче відпускать мене..
У натовпі людей байдужих,
В тіні де буду тільки я,
Лунатиме надія тиха,
Що буде дарувать тепло...
У зиму як засипле шлях додому,
Й не видно буде ліхтарів,
Стоятиму, гукаючи щосили,
Аби побачить вогник у вікні,
Щоб в твоїм домі загорілась свічка,
Яка верне мене назад,
Де щастя запанує різко,
Де панувати любов….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243771
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: Olenka