Така вже наша доля…

Ти  далеко,  і  мені  до  тебе
Як  з  неба  до  землі  чи  з  землі  до  неба,
ТИ  БЛИЗЬКО,  та  всеодно  від  мене  ти  летиш
Кудись  за  хмари,  кудись  все  в  виш...

Ну  що  ж,  коли  така  вже  наша  доля,
Ну  що  ж,  коли  і  почуття  завдають  болю,
Коли  я  вже  над  прірвою  вулкану
І  все  життя  утворює  суцільну  рану.

Ну  що  ж,  тоді  лишіється  лиш  крок
В  червону  прірву,  гарячу  ту  безодню,
Ну  що  ж,  таке  тоді  моє  життя
І  не  зрадіє  хтось  вже  завтрашньому  дню.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243552
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.02.2011
автор: D. Y.