В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
Її усмішка всіх могла зігріти,
Та серце в неї рвалось від плачу.
Вона любила дощ і подарунки,
Писала вірші, грала у пінг-понг,
Збирала залицяльників цілунки,
Але у снах лиш бачила його.
Навчались на одному факультеті,
І бачились на лекціях весь час,
Але у нього інша на прикметі,
Не помічав любові у очах.
Ридало серце, знала: треба жити,
І бути вільною від болю і плачу.
В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243467
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: Ірина Дубейко