Я ніби руда мавпа, що силоміць вкинута за сталеві грати. Я ловлю руками недопалки променів, чуже повітря й відбитки холодного сміху. Годуюсь бридкими недоїдками й марними поглядами у майбутнє. А навколо бунт, повстання хворих та немічних. Відчуваю їх наругу, що оселилась у моєму запаленому нутрі й спрагло вимагає мого життя. Вони залишили мені тільки очі, щоб заніміло з закритим ротом ковтати образи. Та вірні грати ховають мене у свою пелену. А мені краще б згоріти від сонця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243251
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: Дарина Пышная