Зітхне зима і спеленає ріки
холодним до нестями кришталем…
А на вікні розквітнуть білі квіти,
сполохані безжальним скрипалем.
І під зимовий плач його мелодій
по білому, холодному сліду
Я все покину. І під звук рапсодій
Мене зустрінеш ти. До тебе йду!
Стрічай мене, музико мій фатальний,
у хуртовині крижаних снігів
Здивуй мене акустикою, милий…
Звільни від божевілля і сумлінь.
В моєму безголоссі часу плинність!
І так багато втрачених бажань!
Курсивом на снігу – самотня ніжність…
І ми з тобою…Наші інь і янь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242946
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: Мищенко Светлана