Цілую губи твої, вишні спілі,
Такі солодкі і терпкі.
В долонях груди, грушини дозрілі,
Забавливі, спокусливі, п'янкі.
Я ними упивався б до світанку,
На лоні ночі пестив би, як міг.
А потім килим з запізнілим ранком,
Промінням розстелив до твоїх ніг.
Цілунками одарюючи тіло,
Чекав би знову ночі, як дитя.
Щоби уста, як в перше затремтіли,
Даруючи тобі нове життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242779
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Віталій Войтко