Відкриті кватирки мов вуха,
Нашорошені у бік весни…
Місто рушає звичним маршрутом
Буденний потік нести.
Доріг порцелянові гами
Лютий вивчає крок за кроком…
Я рахую до березня грами
Бруньок, наповнених соком…
Порцелянові звуки липнуть.
Перебігають з вікна до вікна
Кроки співочі відлиги –
І я виглядаю тебе і весна…
Весна виглядає свій день,
Порцеляну жбурляє з дахів
місту під ноги …І день-дзелень –
в унісон телефон задзвенів…
- проґавив зупинку…
- заходь поговорим…
- тільки не липни. Тільки не липну….
- Я на хвилинку.(… на день і хвилинку…)
- А завтра проґавиш зупинку?
- Мо…
Порцеляновий голос доріг
Мене вже вкотре гукає…
Чистить місто старенький барліг
Мімозовим духом, березовим гаєм…
17.02.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241599
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: gala.vita