Янгол влучив... Серце крає
Дивовижне почуття –
Я кохаю, я кохаю.
І немає вороття.
Та чому ж мене поцілив
Цей малий Амур-пустун?
Моє серце, моє тіло
Завились, немов двигун.
Хочу пестощів, цілунків,
Гри, шаленого кохання.
Хочу безліч подарунків
І обійм, немов в останнє.
Хочу, щоб мене кохали
Палко, сильно, до нестями.
Хочу, щоб пісні співали
Взимку й літніми ночами.
Але щось не вистачає.
Що зробив Амур-маля?
Серце плаче, не співає,
Бо закохана лиш я!
“Хочеш? Буде”, - він сказав,
Свою жертву показав,
Взяв стрілу, примружив око...
З тих пір я не одинока.
14.02.2005
P.S. вірш був написаний на університетський конкурс до Дня Всіх Закоханих
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240983
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Троянда Пустелі