1.
зима закінчувалась. мені так відчувалось. хоча завтра могло статись щось таке, що могло здивувати не тільки мене.
2.
як не дивно цієї зими я жодного разу не захворів. думаю, що частково на це вплинули : цибуля, часник, лимон і червоне вино. але зима ще не закінчувалась, тому радіти цьому факту не було особливої потреби.
3.
дуже важко довіритись людині, щоб можно було розказати їй про усі свої найпотаємніші думки і переживання. "краще бути ніким, адже не буде жодних зобов'язань перед кимось і завтра здаватиметься вічністю".
4.
сьогодні я навчився дихати не дихаючи, хоча про це можна було говорити абсолютно кожному, вдаючи із себе божевільного водолаза без кисневого балона. хоча усе було навпаки.
5.
у четвер люди, що живуть поряд зазвичай орієнтуються по запаху. де пахне найсильніше і найсмачніше - там шанси, що тебе нагодують дуже великі. це незмінна традиція, що продовжується уже протягом довгого проміжку часу.
6.
сьогодні я засинатиму голодний і знесилений. після нашої з нею розмови я оп'янів і не зміг триматись на ногах. ти, коньяк, кава і щось солодке... дуже солодке. скоро ранок...
7.
сьогодні по городоцькій бруківці текла вода, мов гірський потічок і від того мені було добре. передовсім тому, що я це помітив. погода була похмура...
8.
я маю право на особистий простір у цьому матеріальному світі де б не перебував. той, хто швидше побачить ціль (на нейтральній території) і безшумно її знешкодить, той буде мати трофей у вигляді чогось. навіть не буду розпочинати розмову про те, якщо це б була твоя ціль і особиста територія.
9.
я - є і мене немає. бо щось не так. вже зовсім стемніло, хоча це не заважає нікому. це дійство підказує, що дні минають після нічної пустки і солодкого сну. вже кілька днів тепло і я щоночі бачу сновидіння. бо щось змінилося. я - є і мене немає. амінь.
10.
є люди, з якими хочеш бути, з якими можеш бути і з якими ти бути не можеш. і той відсоток людей, з якими ти хочеш бути не завжди є високим, ба більше низьким, бо вони можливо не хочуть бути або попросту не можуть з тобою проживати ці миттєвості життя : секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, століття - ціле життя...
11.
я стояв собі один і час минав. потім кудись йшов, дивився, вдивлявся, спостерігав, співіснував, переховувався, переминав, перепихав, перестрибував, переступав, перелаштовувався, оминав, заховував, витягував, пожирав повітря, дихав не дихаючи. йшов просто навпомацки.
12.
львів - особливе місто (мені так чомусь думається і бачиться). він красивий кожної пори року, але по особливому неповторний і чарівний. навіть коли падає дощ і холодно, чи сніжить, чи гримить, чи ще якось не так. він всерівно залишається таким як є. львів не піддається зміні погоди і виглядає завжди не так, як учора і післявчора. я в нього закоханий.
13.
сьогодні в ночі я спробував заснути без шкарпеток, штанів, шапки, рукавиць і кросівок. але мені це нажаль не вдалось. було холодно і мурашки перебігали по хребті і суглобах, тож довелось одягнутись. ранок від цього був незабутнім і особливим.
14.
це було щось неймовірне. я забув хто я і я був вже не я. параноя, чи ще щось там, хоча це уже давно не важливо для сприйняття головного. я голодний, п'яний і виснажений. останній день мого божевілля. більше нічого не хочу писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240745
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: Роман Штігер